©
Британський історик Норман Дейвіс застеріг поляків від узагальнень і необережних висловлювань про Україну та її історію. Свою позицію він виклав в інтерв’ю журналістці Магдалені Рігамонті, опублікованому польським виданням Wiadomości Onet 29 червня 2026 року. Дейвіс прямо назвав те, що сталося на Волині, злочином, який належить до «спектра геноциду». Водночас він наголосив, що про ці події необхідно говорити точно й обережно, не покладаючи колективної відповідальності на весь український народ. За його словами, злочини були скоєні не українцями загалом, а конкретною фракцією українського націоналістичного руху. Історик також закликав розрізняти злочини 1943 року та політику сучасної української держави. На його думку, історична пам’ять про УПА в Україні формувалася в умовах, коли за радянських часів сама тема українського повстанського руху була заборонена, а нині країна веде війну проти російської агресії та шукає в минулому приклади, здатні підтримувати суспільний моральний дух. Дейвіс визнав, що представники УПА скоїли масові злочини проти польського цивільного населення. Водночас він висловив суперечливу думку, що УПА загалом не слід вважати кримінальною організацією, оскільки її основною метою була боротьба за незалежність і проти окупаційних режимів.
За його словами, після початкової співпраці з німцями УПА воювала як проти нацистської Німеччини, так і проти Радянського Союзу, продовжуючи антирадянський опір після завершення Другої світової війни. Саме цим Дейвіс пояснив героїчне сприйняття УПА частиною українського суспільства. Він порівняв цей механізм історичної пам’яті зі ставленням поляків до «проклятих солдатів», водночас застерігши, що жодне таке порівняння не може бути цілком точним.
Головним практичним кроком Дейвіс назвав створення спільної польсько-української Комісії правди і примирення. Вона мала б встановити факти, відокремити правду від неправди та запропонувати подальші спільні кроки для подолання конфлікту пам’яті. Проте, на переконання історика, повноцінна робота такої комісії має розпочатися після завершення російсько-української війни. Нинішній момент він назвав особливо невдалим для загострення історичної суперечки. Поляки, за його словами, мали б визнати, що питання залишається невирішеним, але відкласти його остаточне врегулювання до закінчення війни. Дейвіс застеріг, що нинішня ескалація може залишити «погану кров» у польсько-українських відносинах і мати негативні наслідки для Польщі. Він також заявив, що добрі відносини із сусідами є однією з головних умов збереження вільної Польщі.
Сьогодні, наголосив історик, східним сусідом Польщі є незалежна Україна, а не Росія. Від усіх польсько-українських конфліктів, за його словами, виграє Москва. Дейвіс не закликав забути про польських жертв або припинити розмову про Волинську трагедію. Навпаки, він виступив за встановлення історичної правди, але вважає, що це має відбуватися без колективного звинувачення сучасних українців і з урахуванням нинішньої війни. Відповідаючи на запитання про антиукраїнські висловлювання в соціальних мережах, історик зазначив, що світ перебуває в небезпечному стані, а тому полякам слід обережніше говорити про Україну та її минуле.
Позиція Дейвіса викликала гостру дискусію серед польських істориків. Мирослав Шуміло звинуватив його в необґрунтованому виправданні УПА та наполягав, що організація мала злочинний характер. Натомість Пйотр Ґонтарчик захистив значну частину підходу Дейвіса: він засудив винищення польського населення, але водночас назвав УПА українською формацією, головною метою якої була боротьба за незалежність.
Вручення Норману Дейвісу Ордену Білого Орла. Фото: www.president.pl
Норман Дейвіс — британсько-польський історик (08.06.1939, Болтон), один із найвідоміших західних дослідників історії Польщі та Центрально-Східної Європи. Професор-емерит Університетського коледжу Лондона та почесним членом коледжу Святого Антонія Оксфордського університету. Міжнародне визнання Дейвісу принесли фундаментальна двотомна історія Польщі God’s Playground, загальноєвропейське дослідження Europe: A History, а також праці про польсько-радянську війну, Варшавське повстання і зниклі держави Європи. Його роботи вирізняються прагненням розглядати польську історію в ширшому європейському та багатонаціональному контексті. У Польщі історик має особливий авторитет: 2014 року він отримав польське громадянство, а серед його відзнак — найвища державна нагорода країни, орден Білого Орла.
Водночас історик Джон Пол Хімка (автор монографії "Українські націоналісти та Голокост") вважає, що «сама ОУН зробила значний внесок у поширення антиєврейських настроїв та підбурювання до антиєврейського насильства серед населення Галичини, Волині та Буковини».
61