©
Невзоров: "Мы впервые можем, благодаря интернету, благодаря работе СМИ и абсолютной трезвости сегодняшнего дня, мы абсолютно вправе предположить, что, вероятно, и чудо-богатыри Альпийского перехода суворовского, и гренадёры Бородино, и солдаты сталинской армии времён Второй мировой войны, - они все были абсолютно такими же, что просто мы имеем дело не с реальной историей, не с фактами, не с фактурой, а мы имеем дело с необычайно отлакированными, отредактированными, обточенными могучими резцами пропаганды персонажами, а вон она, пожалуйста, вот она русская армия, какая она..., мы все это увидели, мы узнали правду о России, я не случайно говорю, что на украинской войне погиб и солдат Второй мировой, и первым закопали Василия Тёркина.
"Василь Тьоркін. Книга про бійця" - поема Олександра Твардовського, присвячена вигаданому герою - Василю Тьоркіну, радянському солдату.
За результатами проведеного в 2015 році соціологічного дослідження, текст поеми посів 28-ме місце в топ-100 найпопулярніших у Росії віршованих рядків.
Поема складається з 30 частин, прологу та епілогу, умовно поділених на три частини. Кожен розділ - невелика новела про епізод із фронтового життя Тьоркіна. Василь Тьоркін - балагур і жартівник, душа свого підрозділу. У бою - приклад для всіх, винахідливий воїн, який не розгубиться у найскладнішій ситуації. На привалі навколо нього завжди збирається компанія - Тьоркін заспіває та зіграє на гармоні, ніколи не лізе за гострим словом в кишеню.
Твір мав значний успіх у читачів. Коли 1943 року Твардовський хотів закінчити поему, він отримав безліч листів, у яких читачі вимагали продовження. У 1942-1943 році поет пережив важку творчу кризу. В армії і в цивільній читацькій аудиторії "Книгу про бійця" приймали на ура, але партійне керівництво розкритикувало її за песимізм і відсутність згадок про керівну роль партії. Вибір чотиристопного хорея як розміру поеми не випадковий. Саме такий розмір характерний для російської коломийки і добре відповідає розповідному ритму поеми. Критики також вважають, що в поемі "Василь Тьоркін" виразно відчувається вплив російських народних казок, зокрема, "Конька-Горбунка" Єршова.
«Секрет творчості Твардовського не тільки в легкості ритму й віртуозному використанні розмовної мови, а й у безпомилковому відчутті письменника, що дало змогу втриматися на правильному боці у пропагандистській війні, не піддаючись спокусі обману. У книзі сказано стільки правди, скільки дозволяли обставини» (Чарльз Мозер).
Борис Пастернак вважав "Тьоркіна" вищим досягненням літератури про війну, яке справило великий вплив на його творчість. Іван Бунін, прочитавши поему у 1947 року в Парижі, так відгукувався про неї в листі: «Я только что прочитал А. Твардовского и не могу удержаться — прошу тебя, если ты знаком и встречаешься с ним, передай ему при случае, что я (читатель, как ты знаешь, придирчивый, требовательный) совершенно восхищён его талантом, — это поистине редкая книга: какая свобода, какая чудесная удаль, какая меткость, точность во всём и какой необыкновенный народный, солдатский язык — ни сучка, ни задоринки, ни единого фальшивого, готового, то есть литературно-пошлого слова».
942