Артур Фред про смерть Юргена Хабермаса

Смерть Юргена Габермаса є руйнуванням значної частини брили, на якій стоять демократія, лібералізм і вміння думати як у ФРН, так і загалом у Європі. Звісно, країна, в якій філософи такого рівня доживають майже до ста років у теплі та визнанні, — заслуговує на неймовірну повагу. Але не слід забувати, що Габермас, який спочатку підтримав бомбардування колишньої Югославії, згодом змінив свою точку зору. Щодо агресії Росії в Україні він і зовсім писав про небезпеку постачання далекобійної зброї з країн НАТО Україні та про те, що необхідно шукати компроміс, а не прагнути повторювати помилки 1914 і 1939 років. Він народився у 1929 році в Дюссельдорфі і, на мій погляд, довго зростав, усвідомлюючи свою європейськість і заперечуючи той дрімучий націоналізм, який так любили і досі люблять на Сході. Навіть на сході Німеччини, не кажучи вже про Польщу і так далі. Він бачив війну і знав, що це таке, не з підручників та кіно. Виходець із Франкфуртської школи, він знав там багатьох особисто, але пішов ще далі, мало не очоливши студентський лівий рух у 60-х роках. Проте Ю. Габермас відкрито заявив тоді, що Р. Дучке є лівим фашистом і провокує насильство поліцейських, що викликало невдоволення дуже багатьох. Він був асистентом Теодора Адорно, навчався саме в Західній Німеччині та Швейцарії, викладав у Гейдельберзі, у Франкфурті. За власним визнанням — його наслідувальний марксизм виник у зв'язку з перемогою американців над нацизмом, він вважав США «вищими». Тим не менш, захоплення саме європейським марксизмом (там немає нічого спільного з радянською нісенітницею) поєднувалося у нього з ідеалістичними роздумами І. Канта та вимогою до суспільства давати достатньо свободи різним індивідуумам. Габермас писав, що демократія має бути поєднана з моральністю, що досить складно, особливо зараз. Ю. Габермас захоплювався анархічним соціалізмом, вважаючи метою сучасного західного суспільства саме пошук єднання (Vereinigung) різних політичних сил і поглядів. Звісно, в ім'я спільної користі — те, що завжди незрозуміло для радянських людей, які шукають ворогів заради боротьби та пошуку ненависті. Саме об'єднана Європа, на його погляд, мала буквально очолити опір культу сили, спираючись на демократичні традиції. Незважаючи на анархізм, він завжди був прихильником соціал-демократії, досить активно беручи участь у житті самої партії, за що його критикували інші філософи. Після того як соціал-демократи ФРН «поправішали», він став більше глашатаєм європейських «лівих», про яких дуже мало знають радянські і тому злісно їх ненавидять (приклеюючи їх до свого більшовизму чи феодальних тенденцій в СРСР). Незважаючи на інвалідність зовнішності від народження, був вдало одружений, народилося троє дітей. Найвідоміша з них — історикиня Ребекка Габермас, яка померла рано, ще у 2023 році. Помер він у Штарнберзі, містечку в Баварії неподалік Мюнхена. Мені здається — принципово ніколи довго не жив у столицях. Світла, пресвітла пам'ять. Дай Боже багатьом подекуди навчитися берегти філософів, письменників, як і взагалі життя людей.                                  Німецький часопис Philosophie Magazin у своєму спеціальному випуску (№34) представив свій список десяти найвпливовіших мислителів, які визначали філософський ландшафт останнього століття.

The death of Jürgen Habermas represents the destruction of a significant part of the bedrock upon which democracy, liberalism, and the ability to think stand, both in Germany and in Europe as a whole. Of course, a country where philosophers of such stature live to be nearly a hundred years old in comfort and fame deserves immense respect. But we must not forget that Habermas, who initially supported the bombing of the former Yugoslavia, later changed his perspective. Regarding Russia's aggression in Ukraine, he wrote about the danger of supplying long-range weapons from NATO countries to Ukraine, arguing that it is necessary to seek a compromise rather than repeat the mistakes of 1914 and 1939. He was born in 1929 in Düsseldorf and, in my view, spent a long time coming to terms with his European identity while rejecting the primitive nationalism so beloved in the East—even in East Germany, not to mention Poland and so on. He saw the war and knew what it was, not from textbooks and movies. Coming from the Frankfurt School and knowing many of its figures personally, he went even further, nearly leading the student left-wing movement in the 1960s. Nevertheless, Habermas openly stated then that Rudi Dutschke was a "left-wing fascist" and was provoking police violence, which caused resentment among many. He was an assistant to Theodor Adorno, studied in West Germany and Switzerland, and taught in Heidelberg and Frankfurt. By his own admission, his "imitative" Marxism arose in connection with the American victory over Nazism; he considered the USA to be "superior." Nevertheless, his fascination with specifically European Marxism (which has nothing in common with Soviet nonsense) was combined with the idealistic reflections of Immanuel Kant and the demand for society to grant sufficient freedom to diverse individuals. Habermas wrote that democracy must be united with morality, which is quite difficult, especially now. Habermas was interested in anarchic socialism, believing that the goal of modern Western society is the search for unification (Vereinigung) of various political forces and views. Naturally, for the common good—something always misunderstood by the "Soviets" who seek enemies for the sake of struggle and the pursuit of hatred. In his view, it is a united Europe that should literally lead the resistance against the cult of force, relying on democratic traditions. Despite his anarchism, he was always an adherent of social democracy, actively participating in the life of the party itself, for which he was criticized by other philosophers. After the German Social Democrats moved toward the center-right, he became more of a spokesperson for the European "Left," about whom the "Soviets" know very little and therefore hate bitterly (associating them with their own Bolshevism or the feudal tendencies of the USSR). Despite a congenital physical disability, he was happily married and had three children. The most famous among them was the historian Rebekka Habermas, who died young, in 2023. He passed away in Starnberg, a small town in Bavaria near Munich. It seems to me that he made it a principle never to live in capital cities for long. Blessed, bright memory. God grant that many in certain places learn to cherish philosophers, writers, and human life in general.                                                                                                                                          The German magazine Philosophie Magazin, in its special issue (No. 34), presented its list of the ten most influential thinkers who defined the philosophical landscape of the last century. Jürgen Habermas is also included in this list.

• Gayatri Spivak — a prominent postcolonial theorist and literary critic.

• Peter Sloterdijk — a German philosopher known for his "Spheres" trilogy and provocative views on culture.

• Thomas Nagel — an American philosopher and author of fundamental works on the philosophy of mind and ethics.

• Hélène Cixous — a French writer and thinker, founder of the concept of "feminine writing" (écriture féminine).

• Jürgen Habermas — an intellectual leader of the Frankfurt School, theorist of communicative action and democracy.

• Tu Weiming — a contemporary representative of Neo-Confucianism who adapts ancient wisdom to the challenges of globalization.

• Peter Singer — an Australian philosopher, ideologue of animal rights and effective altruism.

• Slavoj Žižek — a Slovenian philosopher and psychoanalyst who analyzes politics and pop culture through Lacanian psychoanalysis.

• Donna Haraway — a feminist theorist and author of "A Cyborg Manifesto," exploring the connection between humans and technology.

• Alexander Kluge — a German thinker, writer, and filmmaker, representative of critical social theory.