©
Минулого тижня мовний омбудсмен Тарас Кремінь висловився щодо скандалу навколо концерту Вєрки Сердючки в Osocor Residence у Києві. Зокрема, Кремінь зазначив, що російськомовним пісням не місце в українській столиці. На своїй сторінці у Facebook Уповноважений із захисту державної мови також заявив про ознаки грубого порушення національного законодавства - статей 23 і 29 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» - у частині застосування державної мови у сфері культури та під час публічних заходів. Крім того, зазначив Кремінь, у Києві з 2023 року офіційно діє мораторій на публічне використання російськомовного музичного продукту, який також порушили".
Розберемо по пунктах усі три згадані Тарасом Кремінем норми (виділення жирним шрифтом - W).
Стаття 23 (п. 2) зазначеного Закону України говорить: "Мовою проведення культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів є державна мова. Застосування інших мов під час таких заходів дозволяється, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках, визначених законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України. Положення цієї частини не поширюються на застосування мов під час виконання та/або відтворення пісень, інших музичних творів з текстом, фонограм".
Останнє речення красномовно свідчить про те, що ця стаття Закону (як і будь-яка інша) не забороняє використання недержавної мови під час виконання пісень. Що ж до використання артистом Андрієм Данилком російської мови під час конферансу заходу, то добре відомо, що ті варіанти російської та української мов, які традиційно травестує артист під час своїх виступів, є невід'ємною частиною його мистецького образу та тісно пов'язані з укоріненою на глибинних шарах мовною традицією України. Як це і зазначено у вищенаведеній статті Закону, це цілком «виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу».
З якої причини Тарас Кремінь згадує статтю 29 зазначеного Закону, тим більше не зрозуміло. Вимоги цієї статті пов'язані виключно з проведенням публічних заходів, які організовані державними структурами (або за їхньої часткової участі): «1. Мовою публічних заходів є державна мова, якщо інше не встановлено цим Законом.
Публічними заходами для цілей цього Закону є, зокрема, збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи, доступні або відкриті для учасників таких заходів вільно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постійно, періодично, одноразово або час від часу, що організовуються повністю або частково органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб'єктами господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності.
Третє посилання - рішення Київради про мораторій на виконання пісень російською мовою. У цьому випадку Тарас Кремінь посилається на документ, текст якого суперечить Статті 10 Конституції України, згідно з якою «застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом». Конституція не надає права місцевим органам влади регулювати порядок застосування мов.
Незважаючи на ці свавільні й навіть абсурдні вимоги Тараса Креміня, група діячів культури, у перших лавах якої колишні члени КПРС Оксана Забужко та Ада Роговцева, а також Юрій Андрухович, який накликав донбаський сепаратизм, звертаються до влади з вимогою про перепризначення цього суб'єкта (у минулому - соратника Януковича) на посаду мовного омбудсмена.
Цей приклад недвозначно показує, що частина державних і культурних діячів України ведуть - або підтримують - утілення в життя норм, які не відповідають ні Законам, ні Конституції України. Цілком очевидно, що такі вимоги є результатом неосвіченого і свавільного трактування зазначеними особами основоположних актів державного устрою - у дусі націонал-більшовизму, який канув у Лету (варіант - відроджується: непотрібне - закреслити).
Наступ на одного з самих видатних артистів незалежної України красномовно свідчить, що правий уклін та його рушійники насправді руйнують засадничу культурну спадщину країни, і немає жодного співпадіння, що так само на минулому тижні відомий український часопис надрукував матеріал, згідно якого, виявляється, Валерій Лобановський був недостатньо «українським».
«Справжні ленінці» мовної та національної чистоти - на рейді.
Last week, language ombudsman Taras Kremin spoke out about the scandal surrounding Verka Serdyuchka's concert at Osocor Residence in Kyiv. In particular, Kremin said that Russian-language songs have no place in the Ukrainian capital. On his Facebook page, the commissioner for the protection of the state language also announced signs of a gross violation of national legislation - Articles 23 and 29 of the Law of Ukraine ‘On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as a State Language’ - in terms of the use of the state language in the cultural sphere and during public events. In addition, a moratorium on the public use of Russian-language music products has been officially in place in Kyiv since 2023, which has also been violated."
Let's analyse all three norms mentioned by Taras Kremeni point by point (emphasis in bold - W).
Article 23 (p.2) of the mentioned Law of Ukraine reads: "The language of cultural and artistic, entertainment and entertainment events is the state language. The use of other languages during such events is allowed if it is justified by the artistic, creative idea of the organiser of the event, as well as in cases specified by the law on the procedure for the realisation of the rights of indigenous peoples, national minorities of Ukraine. The provisions of this part do not apply to the use of languages during the performance and/ or creation of songs, other musical creations with lyrics
The provisions of this part do not apply to the use of languages during the performance and/or creation of songs, other musical creations with lyrics, phonograms". The last sentence eloquently shows that this article of the Law (as well as any other) does not prohibit the use of non-state language in the performance of songs. As for the use of Russian language by the artist Andrey Danilko during the confrerence of the event, it is well known that the variant of Russian and Ukrainian languages, which the artist traditionally travestises during his performances, is an integral part of his artistic image and is closely connected with the deep-rooted linguistic tradition of Ukraine. For this reason, we can rightfully state that the use of the Russian language by this performer, as stated in the above article of the Law, is ‘justified by the artistic, creative idea of the organiser of the event’.
For what reason Taras Kremin mentions Article 29 of the said Law is even more unclear. The requirements of this article are related exclusively to public events organised by state structures (or with their partial participation): 1. The language of public events shall be the state language, unless otherwise established by this Law.
Public events for the purposes of this Law are, in particular, meetings, conferences, rallies, exhibitions, training courses, seminars, trainings, discussions, forums, other events available or open to the participants of such events either directly or upon request, for a fee.
For the purposes of this Law, public events are, in particular, meetings, conferences, rallies, exhibitions, training courses, seminars, workshops, discussions, forums, and other events that are available or open to participants of such events freely or by invitation, for a fee or free of charge, permanently, periodically, once or from time to time, organised in whole or in part by state authorities, local self-government bodies, state institutions, organisations, as well as business entities owned (founded, participated in, or shareholders) by the state or a territorial community, regardless of the share of such ownership.
The third link is the decision of the Kyiv City Council on a moratorium on the performance of songs in Russian. In this case, Taras Kremen refers to a document whose text contradicts Article 10 of the Constitution of Ukraine, according to which ‘the use of languages in Ukraine is guaranteed by the Constitution of Ukraine and determined by law’, and nowhere and in no way does the Constitution grant such a right to local authorities.
Despite these arbitrary and even absurd demands of Taras Kremin, a group of cultural figures, including former Communist Party members Oksana Zabuzhko and Ada Rogovtseva, as well as Yuriy Andrukhovych, who called for Donbas separatism, are appealing to the authorities to reappoint this person (formerly a Yanukovych ally) to the post of language ombudsman.
This example clearly demonstrates that some of Ukraine's state and cultural figures are leading - or supporting - the implementation of norms that do not comply with either the laws or the Constitution of Ukraine. It is quite obvious that such demands are the result of an uneducated and arbitrary interpretation by these individuals of the fundamental acts of the state system - in the spirit of National Bolshevism, which has fallen into oblivion (option - reviving: delete the unnecessary).
The illegal attack on one of the most prominent artists of independent Ukraine eloquently demonstrates that the right-wing and its drivers are in fact destroying the country's fundamental cultural heritage, and it is no coincidence that last week a well-known Ukrainian magazine published an article that suggested that Valery Lobanovsky was not ‘Ukrainian’ enough.
‘True Leninists’ of linguistic and national purity are on the prowl.
249