© 2026 Universal Pictures
Вихід «Одіссеї» Крістофера Нолана супроводжується в Греції дискусією, що вийшла за межі звичайної суперечки про акторський склад. Вона розгорнулася ще до початку міжнародного прокату 16–17 липня 2026 року — після оприлюднення деталей кастингу та перших матеріалів зі знімального майданчика. Після пресових показів до політичної й культурної полеміки додалися безпосередні оцінки готового фільму. Частину стрічки знімали на Пелопоннесі — поблизу Палацу Нестора в Пілосі, пляжу Войдокілія та міста Метоні. Для багатьох греків це стало приводом для гордості: впізнавані місця країни отримали глобальну кінематографічну видимість, а місцева кіноіндустрія — додаткові інвестиції.
2026 Universal Pictures
За даними, наведеними Le Monde, виробництво одержало майже 6,5 мільйона євро державної підтримки. Саме ця обставина згодом надала дискусії політичного виміру. Найгострішу реакцію викликало запрошення темношкірої кенійсько-мексикансько-американської акторки Лупіти Ніонго на роль Єлени Троянської, а також Клітемнестри. Частина правих і ультраправих коментаторів представила це рішення як спотворення грецької міфології або поступку сучасній політиці репрезентації. Грецький режисер Янніс Смарагдіс заявив, що таке рішення було б «мерзенним», якби його ухвалили заради нагород. Додаткового розголосу суперечці надав Ілон Маск, який звинуватив Нолана у «спаплюженні» епосу.
2026 Universal Pictures
Водночас значна частина консервативної онлайн-кампанії проти кастингу походила не з Греції, а зі Сполучених Штатів. Невелика націоналістична партія Niki також розкритикувала те, що грецькі платники податків фінансово підтримали проєкт, який, за її формулюванням, нав’язує грецькій історії та культурній ідентичності «woke-ідеологію». Міністерка культури Греції Ліна Мендоні відповіла, що держава не має права визначати, як митець повинен інтерпретувати міф, і поставила риторичне питання, чи має держава цензурувати Крістофера Нолана. Археолог Дімітріс Планцос наголошував, що Єлена — міфологічний, а не історичний персонаж, тому її може грати акторка будь-якого походження. Він також нагадав, що в античному театрі жіночі ролі виконували чоловіки, а отже, сучасні вимоги до буквальної «історичної достовірності» не завжди відповідають самій природі давньогрецької театральної традиції. Професор Янніс Хамілакіс назвав історично хибною спробу зобразити всіх давніх греків як однорідно біле населення. Він наголосив, що Середземномор’я впродовж століть було простором міграцій, торгівлі та культурного обміну.
2026 Universal Pictures
Кінокритик і автор The Guardian Кріс Котоноу вважає, що Голлівуд сприймає античні грецькі сюжети як універсальну західну спадщину, але водночас відокремлює їх від сучасних греків. Його висновок звучить так: «Ми, греки, лише просимо не викреслювати нас із цієї подорожі». Грецький кінокритик Теодоріс Куцояннопулос у тому самому матеріалі зауважив, що сучасних греків у масовій культурі частіше асоціюють з образом Зорби, ніж з Ахіллесом. За його словами, було б добре побачити хоча б «одного-двох греків серед зіркового складу». Водночас ці позиції не можна автоматично вважати поглядом усього грецького суспільства. Вони відображають передусім дискусію в частині культурного та медійного середовища про присутність сучасних греків у глобальному переосмисленні їхньої античної спадщини.
2026 Universal Pictures
Чимало грецьких учених і викладачів відкидають ідею, що Гомерова спадщина потребує етнічної охорони. Професор давньогрецької літератури Христос Цагаліс наголошує, що твори Гомера збереглися саме завдяки постійним переказам і переосмисленням. На його думку, це «спільна культура», яка виникла в конкретному суспільстві, але з часом стала надбанням усього світу. Ця позиція має особливе значення в Греції, де «Одіссею» вивчають у школах. Для багатьох греків це не просто стародавній сюжет, а важлива складова освіти й культурного самоусвідомлення. Саме тому реакція на голлівудську версію є водночас емоційною та суперечливою: суспільство прагне глобального визнання своєї спадщини, але частина його представників не хоче втрачати голос у її сучасному переказі.
OdysseyMovie
Після перших показів тональність обговорення частково змінилася: критики почали оцінювати не припущення щодо кастингу, а готовий фільм. Пітер Бредшоу у The Guardian назвав стрічку роботою, сповненою «захопливої амбіції, сміливості, серйозності, щедрості й майстерності», та поставив їй п’ять зірок.
Кларісса Логрі у The Independent назвала «Одіссею» «найкращою роботою Нолана на сьогодні», додавши, що саме цей фільм заслуговує визначати його режисерську спадщину. Вона також прямо відкинула расистські аргументи проти Лупіти Ніонго.
Кевін Махер у The Times охарактеризував картину як «шедевр у всіх сенсах».
Водночас реакція європейської преси не була одностайною. Кінокритик Le Monde Жак Мандельбаум визнав видовищність окремих епізодів, але вважав, що монументальний стиль Нолана придушує персонажів, а його Одіссей утрачає хитрість, складність і суперечливість Гомерового героя.
Класикиня Емілі Гаузер у The Guardian також застерегла, що Нолан осучаснює образ Одіссея ціною спрощення жіночих персонажів і частини моральної неоднозначності оригіналу. Її критика показує, що питання вірності Гомеру не обмежується зовнішністю акторів: не менш важливими є зміни в характерах, гендерних ролях і моральній структурі епосу.
На думку грецького оглядача Айміліоса Харбіса, Нолан зумів поєднати масштабний блокбастер з авторським баченням і підняти фільм до рівня кінематографічного шедевра. Особливо критик відзначив тему людської ціни війни, яку уособлює, зокрема, травмована Єлена у виконанні Лупіти Ніонго.
OdysseyMovie
Загалом фільм знімали протягом 91 дня у шістьох країнах — Марокко, Греції, Італії, Ісландії, Шотландії і США, у величезному водяному резервуарі студії «Universal». На все пішло понад 600 тисяч метрів IMAX-кіноплівки. У головних ролях: Метт Деймон — Одіссей; Енн Гетевей — Пенелопа; Том Голланд — Телемах; Зендея — богиня Афіна; Лупіта Ніонго — Єлена Троянська та Клітемнестра; Роберт Паттінсон — Антіной; Шарліз Терон — Каліпсо.
138