© SARAJEVO FILM FESTIVAL
32-й Sarajevo Film Festival постав як простір, де особливо виразно перетнулися історична пам’ять, політична чутливість, пошук нових авторів і розмова про майбутнє екранної культури. Кармен Ґрей у підсумковому огляді The Film Verdict назвала цьогорічний фестиваль політично ангажованим і відзначила надзвичайно сильний конкурс, у якому повторювалися теми влади, спротиву, циклів насильства та присутності минулого в сучасності. Фестиваль відкрився «Fatherland» Павела Павліковського — історією про письменника Томаса Манна та його доньку Еріку, які 1949 року подорожують повоєнною Німеччиною, — а завершився світовою прем’єрою відреставрованої версії «No Man’s Land» Даніса Тановича, трагікомедії про боснійського й сербського солдатів, які під час війни опиняються між двома лініями фронту.
Водночас Sarajevo Film Festival уперше запровадив Midnight Screenings — програму регіональних стрічок, які свідомо порушують жанрові й формальні конвенції. Індустріальна платформа CineLink розпочала нове партнерство з NEXT STEP STUDIO Каннського Тижня критики, що відкриває молодим авторам із регіону додатковий шлях до міжнародної співпраці та Канн.
SARAJEVO FILM FESTIVAL
А Talents Innovation Forum цього року виніс у центр дискусії режисуру кінематографічних сцен у відеоіграх, world-building, адаптацію інтелектуальної власностф та робочі процеси із застосуванням штучного інтелекту. Сараєво продовжує концентруватися на авторах Південно-Східної Європи, одночасно випробовуючи нові способи виробництва, дистрибуції та сприйняття аудіовізуальних історій.
SARAJEVO FILM FESTIVAL
Серед фільмів, що привернули особливу увагу критиків, одним із головних відкриттів став дебют Косари Митич «17» — історія сімнадцятирічної Сари, яка під час шкільної поїздки стає свідком сексуального насильства над подругою і разом із нею намагається розірвати коло замовчування та повсякденної агресії. Ембер Вілкінсон у Screen International окремо відзначила надзвичайну впевненість дебютантки Єви Костич; у Сараєві вона отримала Heart of Sarajevo за найкращу жіночу роль, а сама стрічка здобула кілька фестивальних відзнак. Головний приз отримав Everytime Сандри Воллнер — загадкова драма про матір, дівчину-підлітка й хлопця, яких об’єднує трагедія і які вирушають на Тенерифе, де почуття провини, пам’ять і теперішнє поступово починають змішуватися; журі назвало її історією, пронизаною горем, а Cineuropa ще після Канн відзначала її візуальну й наративну сміливість.
Косара Мітич, SARAJEVO FILM FESTIVAL
У You Don’t Belong Here Флоріна Шербана, за який Адріан Венчіке отримав акторську нагороду, благополучне життя лікаря Маріуса руйнується, коли його сина починають підозрювати у вбивстві; Ембер Вілкінсон побачила в картині повільне й напружене дослідження токсичної маскулінності та стосунків батька і сина. Документальна програма також дала критикам матеріал для розмови про пам’ять: Олівія Попп у Cineuropa виділила The Balkan Cowboy Драгани Юришич — пошук слідів культового аматорського режисера вестернів Харі Джексона та водночас дослідження того, як війна змінила Бієліну і саму авторку; Вероніка Орчіарі писала про Good People Мілчо Манчевського — суворий документальний портрет тих, хто пережив пожежу в нічному клубі Pulse у Кочанах 2025 року, та родин загиблих.
The 32nd Sarajevo Film Festival Through the Eyes of Leading Film Critics
The 32nd Sarajevo Film Festival emerged as a meeting point for several of the defining concerns of contemporary European cinema: historical memory, political unease, the discovery of new voices and an increasingly urgent conversation about the future of screen culture. In her festival round-up for The Film Verdict, Carmen Gray described this year’s edition as politically engaged and highlighted an unusually strong competition in which questions of power, resistance, cycles of violence and the persistence of the past repeatedly came to the fore. The festival opened with Paweł Pawlikowski’s Fatherland, which follows the writer Thomas Mann and his daughter Erika as they travel through post-war Germany in 1949, and closed with the world premiere of a restored version of Danis Tanović’s No Man’s Land, the tragicomic story of a Bosnian and a Serbian soldier trapped between enemy lines during the war.
At the same time, the Sarajevo Film Festival introduced Midnight Screenings for the first time, a strand devoted to regional films that deliberately challenge genre and formal conventions. Its CineLink industry platform also launched a new partnership with NEXT STEP STUDIO, an initiative of Cannes Critics’ Week, offering emerging filmmakers from the region another route towards international collaboration and greater visibility at Cannes. This year’s Talents Innovation Forum, meanwhile, turned its attention to the direction of cinematic sequences in video games, world-building, intellectual-property adaptation and AI-assisted workflows. Sarajevo therefore continues to place filmmakers from South-East Europe at the centre of its identity while also exploring new ways in which audiovisual stories are created, distributed and experienced.
Among the films that attracted particular critical attention, one of the festival’s discoveries was Kosara Mitić’s debut feature 17, which follows 17-year-old Sara after she witnesses the sexual assault of a friend during a school trip and joins her in trying to break through a culture of silence and everyday aggression. Writing in Screen International, Amber Wilkinson singled out newcomer Eva Kostić for the remarkable assurance of her performance; Kostić went on to win the Heart of Sarajevo for Best Actress, while the film itself collected several awards. The festival’s top prize went to Sandra Wollner’s Everytime, an enigmatic drama about a mother, a teenage girl and a boy bound together by tragedy who travel to Tenerife, where guilt, memory and the present gradually begin to blur. The jury described it as a story steeped in grief, while Cineuropa had already praised its visual and narrative boldness following its Cannes appearance. In Florin Șerban’s You Don’t Belong Here, for which Adrian Văncică won Best Actor, the apparently settled life of Marius, a doctor, begins to unravel when his son is suspected of murder; Wilkinson described the film as a tense, slow-burning exploration of toxic masculinity and the fraught relationship between father and son. The documentary selection also prompted reflections on memory and the legacies of conflict. Olivia Popp, writing for Cineuropa, highlighted Dragana Jurisic’s The Balkan Cowboy, a search for the traces of cult amateur western filmmaker Hari Džekson that also becomes an examination of how war transformed Bijeljina and the filmmaker herself. Veronika Orciari, also for Cineuropa, wrote about Milcho Manchevski’s Good People, an austere documentary portrait of survivors of the 2025 Pulse nightclub fire in Kočani and of the families who lost loved ones in the tragedy.
5