© instagram Carlos Martiel
На щорічному фестивалі Dark Mofo, що проходить у Гобарті (Тасманія, Австралія), кубинський художник Карлос Мартіель представив вражаючий перформанс Custody — глибоко особисту та політично заряджену інсталяцію, присвячену темі насильства над марґіналізованими спільнотами. Протягом двох годин Мартіель лежав повністю оголеним у скляній конструкції у формі пісочного годинника, де його тіло поступово засипалося піском, символізуючи тиск системної несправедливості — від поліцейської жорстокості до смертей у місцях ув'язнення. За словами митця, він показує «акт некрополітики», тобто політичної влади, яка визначає, «хто гідний жити, а хто ні». Щоб витримати випробування, художник вдавався до технік глибокої концентрації. Паралельно він представив і відеороботу Cuerpo, зняту в Лос-Анджелесі: у ній його тіло висить у повітрі, а волонтери підтримують його руками — потужна метафора взаємної підтримки перед обличчям расового насильства. Попри шокуючий характер, Мартіель наголошує: мета перформансу — не провокація, а співпереживання та критичне осмислення. Його роботи вже закріпили за ним статус одного з ключових митців у сфері політизованого перформативного мистецтва. Виступ на Dark Mofo став його австралійським дебютом, а сам фестиваль — відомий сміливими програмами — надав ідеальний майданчик для його заклику до справедливості.
Buried alive: Cuban artist speaks out against the violence of the system
At this year’s Dark Mofo festival in Hobart, Tasmania, Cuban performance artist Carlos Martiel delivered a haunting live installation titled Custody — a raw, politically charged piece confronting the brutal realities faced by marginalised communities. Over the course of two hours, Martiel lay fully nude inside a large glass hourglass as sand steadily poured over his body, eventually engulfing him. The act served as a stark metaphor for the slow, crushing force of systemic oppression — from police brutality to deaths in custody, particularly among Black, Indigenous and other historically targeted groups. Describing his work as a manifestation of necropolitics, Martiel explores how political systems decide “who deserves to live — and who doesn’t.” “To endure the performance,” the artist explained, “I had to enter a deep meditative state.” As part of his broader exploration of violence and resilience, Martiel also presented Cuerpo, a video piece filmed in Los Angeles, in which his suspended body is held up by volunteers — a powerful gesture of collective care in the face of historical racial violence. Though undeniably provocative, Martiel insists his work is not intended to shock for its own sake. “It’s about empathy and forcing us to reflect — not just look,” he said. Having established himself as a leading voice in politically engaged endurance art, Martiel made his Australian debut at Dark Mofo — a festival known for pushing artistic and cultural boundaries. In this context, Custody served not only as a performance, but as a searing indictment of state violence and a plea for justice that resonates far beyond the gallery space.
©
693